Любилися – ночей не рахували.
Прощалися – і жодної сльози.
Земля не провалилася. Не впали
На землю небеса під час грози.
Роки минали – зерна виминали
З тугого золотого колоска…
Любилися. Прощалися. Прощали.
Пишу я ці рядки – тремтить рука…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Болгарія
- Попередній вірш → Іван Низовий – Письменницький “Еней”. Ретро
(Оцінок ще немає)