Людоньки поетам співчувають,
Сльози не приховують свої:
«Як вони, сердешні, виживають?!».
Виживаєм так, як… солов’ї…
Клюємо первоцвіт. Запиваєм
Божою росою на траві.
Виживаєм – радісно співаєм
Вічносолов’їне «Се ля ві!».
- Наступний вірш → Іван Низовий – Моя провінція глибока
- Попередній вірш → Іван Низовий – Прелюд зрілості. 1960
(Оцінок ще немає)