Матері посадили край шляху
Терпкі свої болі,
Свої болі терпкі,
Та й у землю тверду, наче камінь.
Сподівалися – виростуть з болів
Бодай хоч тополі,
Та бодай хоч тополі…
А виросло вічне чекання.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Танцювали тато з мамою
- Попередній вірш → Іван Низовий – Чолом тобі, спохмурене чоло
(Оцінок ще немає)