Мати сіяла льон.
Льон скосила війна.
Народивсь я без льолі – не було полотна.
Полотна не було, й моя мати сумна
Сорочину пошила з цупкого сукна.
Довоєнне сукно – із шинелі пола –
Хоч і груба сорочка,
Зате ж тепла була!
В ній я ріс-виростав
То в добрі, то в нужді,
Мов зозулик-підкидьок в чужому гнізді.
…Сіють жито батьки,
Матері сіють льон,
Щоб і хліба доволі,
І м’якесеньких льоль.
А дружина моя все купує мені
Дорогі, із нейлону (бо ж дешеві – лляні)…
Та до тіла найближче
Та, одна, що з сукна:
Полотна не було.
Не було полотна…
