“Мечі перекуємо на орала…”
Уже перекували
Й віддали
Сусідам на потребу –
Їм все мало,
Отож взяли:
“Обійдуться хохли!”.
А я к мені, скажіть, перекувати
З колгоспника –
Себе –
На куркуля?
Куди не глянеш –
Не моя земля,
Хоч в ній лежать і батько,
Й мати,
І дід, і прадід – вічні орачі…
Мечі перекуємо на орала,
Чи, може, знов орала – на мечі?
…Так часто запугукали сичі…
І як давно зозуля не кувала!
