Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки
В твої бездонні й сонні очі
Упали. Спогадом гірким
Живе Ірпінь, і не чекає,
І вже не вірить, що – була…
Тулюсь холодними щоками
Я до травневого тепла.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Не з похмілля болить голова
- Попередній вірш → Іван Низовий – На-здо-же-ни
(Оцінок ще немає)