Іван Низовий – Моя провінція глибока: Вірш

Закурявіла кураїна.
В раїнах – кіптяви рої.
Суржикомовна Україна,
Де живемо,
Як несвої,
По виду нібито вкраїнці,
А за поводженням – хохли
(Недарма в пашпортній сторінці
Етнічну позначку зняли!).

Лунає пісня солов’їна,
Аж захлинаються гаї –
Повірив би,
Що це Вкраїна…
Таж ні, то «курські» солов’ї!

Радіє радіо невпинно…
Егей, булані, гайта-вйо! –
Це ж пракозацька Україна…
Та ні, то «Руське радійо»!

Раює бравурна реклама,
Розтиражована стократ, –
Нарешті українська гама…
Куди там! «Дон», «Москва», «Арбат»…

Куди ж я трапив необачно
І всю рідню свою привів?!
…Я вже – прийшов.
Я вже побачив.
Перемогти ще не зумів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Низовий – Моя провінція глибока":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Низовий – Моя провінція глибока: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.