…мстива й жорстока,
Груди хіба що роздерти мені?
Щира ненависть твоя змієока
Руту-отруту на лютім вогні
Варить, зневаживши заповідь Божу…
Як же ж любити тебе, зловорожу
Відьму-русалку, повію з повій?!
Згинь-повернися, помри-відродися,
Мертвою хваткою в горло вчепися,
Лиш сумніватись ніколи не смій
В давній любові до тебе, лихої,
Клятої мною, прощенної згодом
Так необачно…
Зчервивленим плодом
Впав я до ніг потоптальних
Другої
Відьми-коханки…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Не з похмілля болить голова
- Попередній вірш → Іван Низовий – На-здо-же-ни
(Оцінок ще немає)