Ми блукаємо довго по світу,
Доганяючи в вибалках літо,
Пил ковтаєм в далеких дорогах,
Оббиваєм дубові пороги.
А оглянувшись згодом, зимою,
Помічаєм за даллю-югою,
Що пройшли ще так мало, так мало!
Й поспішаємо знов до вокзалу.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Голубіють за Карагандою
- Попередній вірш → Іван Низовий – Моє маленьке юнацьке серце
(Оцінок ще немає)