Не думайте, що я вас не люблю,
Не згадую, потроху забуваю, –
Я потай ваші погляди ловлю
І в серці їх, немов скарби, ховаю.
Не вірте, що я вас не впізнаю
З гордині, – просто я недобачаю.
Отож даруйте слабину мою,
Як я вам тінь обиди вибачаю.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я не знайшов себе у Львові
- Попередній вірш → Іван Низовий – Живи, Іване, як і всі поети
(Оцінок ще немає)