Нехай моєму недругу болить
Душа –
Мені вона переболіла,
Стріпнулася і випурхнула з тіла,
І вже летить,
Як в юності
Летить!
Змивають з неї куряву дощі,
Вітри її осушують до блиску –
Вона в свою вертається колиску
Під вишнею,
В якій живуть хрущі.
Торкаються незримого крила
Прозорі пальці юної матусі…
Первісна тиша так дзвенить у вусі,
І посмішка по вусах потекла…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Сумна картина
- Попередній вірш → Іван Низовий – Мене повчали графомани
(Оцінок ще немає)