Незатишно Тарасові в Луганську,
Тому й передгрозово хмурить брови:
Московську мову чує він,
Циганську,
Кавказький говір слухає…
А мови
Державної – немає!
Лиш на свято
З високої трибуни – прокуратор! –
По-писаному,
Гладко і завзято,
“Спілкується” з Тарасом,
Наче з братом,
Пілат місцевий…
Сумно Кобзареві
В мовчанні кам’яному,
Наодинці:
Аборигени – прийшлі та місцеві –
Таки ж свої,
Але… не українці.
