Ось квітка розкішна – лишень зірви
і нюхай, цілуй пелюстки полум’яні…
Та остережися і гав не лови,
бо вколять до крові, і кровію п’яні,
тебе обплетуть колючки захисні
троянди палкої… Цей символ любові
і ніжності. Ляжеш тоді на стерні,
мов колос тугий, сполотнілий без крові.
Пасися подалі від зваби колючих троянд
в палких воронцях понад шляхом
за синім Осколом,
в околицях Куп’янська – там Україна твоя
тебе не опалить підступно пронизливим болем!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Дні такі неповторно гарні
- Попередній вірш → Іван Низовий – О як я втомився
(Оцінок ще немає)