Пам’яті Григора Тютюнника
Озивається до гори гора,
До зорі – зоря,
До ріки – ріка,
Не озветься лиш голос Григора,
Не підніметься лиш його рука…
До душі – душа,
До сльози – сльоза,
До рядка – рядок,
Щоб новелою
Стало все, що він
Людям не сказав,
Що й сьогодні нам
знать “не велено”…
