Під вікном під моїм тихо кінь заіржав –
То приїхав з Монголії друг Суренжав…
А невдовзі за ним під балконом моїм
Зупинив аргамака татарин Селім…
А затим на собак напустив переляк,
НатиснУвши на гальма, Тадеуш, поляк…
І небавом поповнивсь гостей моїх гурт –
Прикотив на машині з Німеччини Курт…
Говорив Суренжав: “Любий друже Іван,
Вибачаюсь за все, що зробив Чингізхан!”.
І Селім дуже щиро мені говорив:
“Мені стидно за все, що Гірей натворив!”.
І Тадеуш, поляк, обійнявши мене,
Вибачався за гасло “Мечем і вогнем!”.
А знайомець мій, Курт, щонайбільше винивсь:
“Проклятущий фашизм кров’ю спільною змивсь…”
Та ніхто із-за ближнього із-за бугра
Не приїхав чомусь до мого до двора,
Не просив за Андрія, Івана, Петра,
Хоч давно повинитись сусіді пора…
