Поети долі не обирають…
Коли надія в душі вмирає,
Поети жереб свій прозирають,
І Бог на небо їх забирає.
З ким ти зостанешся, державо-зраднице,
Коли останній з нас ляже жертвою
Під колісницю твою, під задницю
Гетьманопику? Ти станеш мертвою!
Не родичається душа з пихатими
Псевдомесіями… В піснях відплачеться
Доба, позначена такими втратами,
Й ніщо нікому вже не пробачиться!
