Пообідали в ресторані,
Прокотилися на таксі –
Вдосталь ситі і в міру п’яні,
Й, безумовно, щасливі всі.
Ні, ще люблять у нас поетів…
Раз на рік – і за те: “Спаси…”
На пихатім оцім бенкеті
Хоч по-людськи попоїси!
На брехливому ювілеї
Привілеї і в тебе є –
Навіть слави (бо як без неї?!)
Хор “зозуль” тобі накує.
А по всьому нехай похмільна
Ностальгія. Зате ж, зате
Є у мене держава вільна
І перо своє золоте!
