Пора й тобі у вирій відлітать,
Моя задумлива осіння ноче.
Вже на пожовклих аркушах латать
Ранковий промінь тихо шелескоче.
Спалахують шипшинові вогні…
Погрійся ж біля них, як той лелека,
Перед яким – дорога предалека
Й холодне щастя в теплій стороні.
А я лишаюсь на своїх полях,
При борозні, прокладеній батьками.
Синівська вірність підроста з роками
І краще бачить свій широкий шлях.
