Пожити б трішечки іще
Й тихенько порадіти,
Як під осонценим дощем
Ростуть і квіти, й діти;
Як обнадійлива яса
Єднає видноколи
Й розкішна жінчина коса
Не сивіє ніколи…
Пожити б трішечки іще
До нового врожаю,
Адже нікому під дощем
Я жить не заважаю!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Якщо приїдеш, то нічого
- Попередній вірш → Іван Низовий – Освідчення батьківському краю
(Оцінок ще немає)