Іван Низовий – Прапрадіди: Вірш

А були ж вони диваками,
А були ж вони,
А були,
Чумаками та козаками –
Все уміли і все могли
І росли не з чужої ласки,
Не з чужої ласки,
Їй-пра,
А з химерної думки-казки,
З незмілимих джерел Дніпра.
На півсвіту шаблями бряжчали,
На півсвіту й на цілий світ,
Із неволі братів виручали,
І сестер, і чужих сиріт.
І, шукаючи кращу долю
Чи для себе, чи для других,
Потрапляли самі в неволю
До бундючних османів злих.
Їх біда батогами вчила,
Ой учила ж біда,
Покіль
Усвідомили:
Батьківщина
Там, де кості їхніх батьків!
І що то – найбільша святиня,
Й чужакові до неї – зась!
…Україна в очах засвітилась,
Ніби перша щаслива сльоза.