Прощай, незгодо-непокоро!
На цій межі
Ми знов зустрінемось не скоро:
Свої – чужі.
Так, не зуміли ми на грані
Добра і зла
В своїм коханні-некоханні
Знайти тепла.
Так, не судилось поєднати
Серця й думки –
Не прижилися біля хати
Ластівки.
Даремно квапивсь і лелека –
Гнізда ж нема…
Своя – чужа.
Близька – далека.
Весна – зима.
