Прощайся з осінню…
Вже стукає в шибки
Суворий грудень.
Дишуть холода
На зопалу написані рядки.
І вимерзла лірична з них вода.
Прощайся з мрією…
Вже мудра сивина
Спонукує до зважених думок,
І білопаперова цілина
Відторгує поспішливий рядок.
Прощайся з друзями і не шукай нових
На пройдених шляхах –
Іди за край
Реальності…
Осінній день притих:
За листолетом зріє снігограй.
