«Проснися і співай!» – такий девіз
У дрібноти пташиної.
Співає!
Хмільну росу, співаючи, спиває
Із кленів, осокорів та беріз.
Частішають солістів голоси,
Ладнішають у зведеному хорі
Сопрано, тенори, альти, баси,
Немислимо відточені й прозорі.
Вплітається зозулине «ку-ку»
Рефреном у мелодію ранкову.
І дятел прибива нову підкову,
Гартовану, моцьовану, дзвінку
Підкову щастя – над порогом дня.
І на людський поріг приходять зрання
Земні турботи, неземне кохання
І наймудріше світу пізнання.
- Наступний вірш → Іван Низовий – І мудрість повинна
- Попередній вірш → Іван Низовий – Сідаймо в електричку приміську
(Оцінок ще немає)