Прожив не так, як би того хотів,
Та не дано людині двох життів,
І вже нічого я перемінить
Не можу, по-інакшому щоб жить.
Спасибі, доле, й за таке життя,
Немудре, без достатку, без пуття,
Незрідка грішне, почасти й смішне…
Та я страждав. І Бог простить мене.
