Лиш прокинусь, очима кліпну:
Під вікном старцює дитя
Синьооке… Ще більш осліпну
Від страму за таке життя!
Синьооке дитя – це ранок
Безпритульний… Дитя не зна,
Що на світі є сто забаганок,
А у нього лише одна:
Досхочу щось поїсти, вволю!..
Чуєш, раночку, йди в мій дім,
Разом зваримо бараболю
На солоній воді-біді,
Та й поснідаємо на славу,
Наберемося знов снаги
Будувати таку державу,
Щоб гриміло все навкруги!
