Іван Низовий – Річка – Божий дар: Вірш

Це воістину Божий дар,
Тож вовіки його цінуймо!
Протікає ріка Айдар…
Де – вгадаймо… Простежмо, нумо…
На Луганщині? Звісно, так.
Починається ж на узвишші
Ровеньок: джерело, стрімчак
В степовій комишевій тиші.
Жебонить в буйноквітті лук,
Де трава-мурава шовкова,
Поминаючи Білолуцьк,
Добігає до Новопскова
І прямує на Старобільськ,
Тихоструйна і водограйна,
Для охайних міських обійсть
Прохолодою живодайна.
По обох берегах її
До містечка Новоайдара
Дозріваючі врожаї
Вже підходять, немов опара, –
Будуть щедро-пахкі жнива,
Даровиті та повні чару…
Отака вже вода жива
Річки сонячної – Айдару!
Над Айдаром гримлять громи,
Та не чутні грозові звуки
В глибині, де живуть соми
І хитрющі штукарки щуки.
Проспівали ріці пеан
Задушевний таки ж, ліричний
Два Івани – Савич Іван
І, звичайно ж, Іван Світличний.
До Дінця поспіша Айдар
І в селі, у Старім Айдарі,
З ним зливається (висне пар),
Далі ріки вже плинуть в парі.