Міус, мов козацький вус,
Хвацько кільцями закручений,
Справа в нього – Кальміус,
Зліва – річечка Кундрюча.
Не в Дніпро впада,
Не в Дон –
Шлях торує до Азова,
Для чужинських орд –
Кордон,
Слави руської – основа.
Міус-фронт – в роки війни,
В мирний час – меморіалом
Стала: сплять батьки й сини
Під квітчастим покривалом.
Вже ніякий землетрус
Спокій степу не порушить,
Тож тече собі Міус,
Вусом крученим ворушить…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Пахуча й тепла
- Попередній вірш → Іван Низовий – Казенний Торець
(Оцінок ще немає)