Іван Низовий – Річка-свічка: Вірш

Тому й Кам’янка,
Що русло
По камінню прокладала,
Дужоструйно, срібноусто
По степах текла-співала.
В ній орда губила коні,
Вої русичів топились,
В громі-тупоті погоні
Тут підковами губились
Не роки – віки-століття,
Не події дня – епохи,
Поросли бур’яноквіттям,
Порохами вкрились, мохом…
А сьогодні річка – свічка,
Що димить і дотліває:
Є на карті річки стрічка,
А в реальності – немає.
Ніби є вода ще в руслі,
Але ж пить її не можна –
У багновиську загуслім
Джерелинка вмерла кожна…
Тому в славнім Краснодоні
Так сутужно з водопоєм,
Й не іржуть в долині коні,
Як в минулім, перед боєм…