Розвалюймо систему – на руїні
Постане, врешті, пружна і тужава,
Століттями омріяна держава,
Що личитиме нашій Україні.
А поки що сучасні кочубеї
Куражаться, напнувши пишні шати, –
Не будемо їм, люди, заважати
Пропасти геть на згарищі Вандеї!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Ніхто не сватає, не кличе, не запрошує
- Попередній вірш → Іван Низовий – У відчаї
(Оцінок ще немає)