Сади нудьгують заосінені,
безвільно опустивши руки…
Оце б побігти по росі мені
босоніж на барвисті луки!
Та пожовтіле листя падає,
сивіють під дощами трави…
Як часто в ночі листопадові
я бачу буйну зелень травня!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Батько
- Попередній вірш → Іван Низовий – Ти чекаєш від мене листів
(Оцінок ще немає)