Не російська це Самара,
І не місто, а ріка,
Річка Вовча їй до пари
З Гуляйполя притіка
І впада вона в Самару
Там, де місто Павлоград,
Грозову приносить хмару,
Щоб город полить і сад.
Подолавши спеки скруту,
Сто проблем і стільки ж справ,
Повнять водами Славуту
Там, де місто Січеслав,
Дві сестри – Самара й Вовча,
Доля ж їх одна єдна
І (не можу тут промовчать!)
Слава Нестора Махна.
Гуляй, воле, в межиріччі
Двох річок – таке життя:
Шлях до Січі – в три сторіччя,
Стільки ж літ – у майбуття.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Син великого Дону
- Попередній вірш → Іван Низовий – Степова Оріль
(Оцінок ще немає)