Саме та самота,
Коли в підсумку весни й літа
Склались в рівний покіс,
Як вагомоколосі жита;
Саме та самота,
Коли, може, уперше в житті
Ти лежиш
І показуєш дулі круті суєті;
Саме та самота,
Коли знаєш ціну самоті,
Коли кожна година,
І навіть хвилина –
Святі.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Мені так пишеться одначе
- Попередній вірш → Іван Низовий – Ірпінь – то тільки символ, і не більш
(Оцінок ще немає)