Обтяжений несплатними боргами,
спокутою полегшую гріхи,
не звожу порахунків з ворогами
і планів не виношую лихих…
Живу собі – дожовую окраєць
черствого хліба долі,
і, їй-бо,
вдоволений собою,
мов китаєць
Ду Фу,
або Цзюі,
або Лі Бо!..
- Наступний вірш → Іван Низовий – Дожити б до травня лишень
- Попередній вірш → Іван Низовий – А нове покоління вибирає
(Оцінок ще немає)