Село моє. Сула моя.
Верба гілки заламує.
Над річкою колишньою
Колишеться рогіз.
Як жаль мого села мені!
Мости усі поламані
В минуле, що втопилося
В солоній твані сліз.
Горби мої. Яри мої.
Якою ж диворимою
Увічнити хоч залишки
Горбів оцих, ярів?
Майбутнє грізно гримає.
І серце не витримує,
І серце розривається
В мовчанні пустирів.
