Щось я затримався на цім
Холоднім полустанку.
Циганка-доля по руці
Гадає наостанку:
“Щасливий будеш – потерпи”.
Терплю і потерпаю:
Безлюдне юрмище, степи
Від краю і до краю.
Купити ні за що квитка,
Нема на що і сісти,
Лихий забрав провідника,
Пощезли машиністи…
Сльоза стікає по щоці.
Відштовхую циганку:
Не хочу гибіти на цім
Закритім полустанку!
Пощезли люди – лиш юрма.
Ні вчинку, ні події.
Мовчить циганка,
Бо й сама
Чорніє в безнадії…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Стежка добігає до Осколу
- Попередній вірш → Іван Низовий – Гвардійці поетичного пера
(Оцінок ще немає)