Сідаймо в електричку приміську
І – по гриби чи по хороший настрій.
Ліси уже просвічуються наскрізь:
На кожнім деревцяті – по листку.
Зате в траві, при кожному пеньку,
Замаскувавшись падалишнім листом,
Опеньків пустотливе товариство
Сміється, не дається грибнику.
На гуки озивається луна,
Заманює в місця чагарникові,
Де криниці прозоро-веселкові
Глибоке небо випили до дна.
Не так уже й багато на віку
Відпущено хвилинок загадкових…
Облишмо все. Важливе й дріб’язкове.
Сідаймо в електричку приміську!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Проснися і співай
- Попередній вірш → Іван Низовий – Зі Львова прийшла телеграма
(Оцінок ще немає)