Сльозиться зір…
Все менше кольорів
Яскравих
На чуттів моїх
Палітрі…
Іще один із друзів догорів,
Немовби свічка на осіннім вітрі.
А ще один повільно догора,
З останніх сил змагаючись
З вітрами…
Яка ж бо необачна вічна гра
З невічними –
Для зору –
Кольорами!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Сміюся над собою
- Попередній вірш → Іван Низовий – Добре бути самим собою
(Оцінок ще немає)