Сміюся над собою,
Регочу
З самого себе –
Рано ж бо до ями!
Не до плачу сміюся –
Досхочу,
Донесхочу,
До гикавки
Й нестями…
Мо’, й виживу отак –
Під ярий сміх
Правічної козацької натури,
Тож без халтури регочу за всіх,
Чий сміх сконав у зашморгу зажури!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я в чисті лірики хотів
- Попередній вірш → Іван Низовий – Сльозиться зір
(Оцінок ще немає)