Водночас жайвір і ковадло в кузні
Розпочинали день в селі моєму,
Що прагло і свою ліричну тему
Привносити в «шедеври» всесоюзні.
Врожаїлось в газетах і в ефірі,
Співалось від Карпат до Сахаліну,
А я любив голодну Україну,
Де вимирали люди, птАхи, звірі.
Я вижив з пташиною-звіриною
Лиш дивом, щоб крізь сльози оспівати
Той край, де спочива трагічна мати,
Від голоду пощаджена війною.
