Спасибі за посмішку щиру,
Заплаканий вересню!
Бач,
Заглянуло сонце в квартиру,
Крізь плач усміхнулось: пробач
За смуток осінній…
Надалі
Впадати у відчай не смій,
Крізь мороки-мряки печалі
Розгледіти радість зумій:
Дощинку прозору на вітрі,
В якій віддзеркаливсь листок –
На одноманітній палітрі
Сліпучо-яскравий мазок;
Підсвічену ззовні хмарину,
Що з півдня якраз припливла
І трішечки ультрамарину
В гарячий кармін додала…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я проґавив ту ніч
- Попередній вірш → Іван Низовий – Жовтень у Києві
(Оцінок ще немає)