На рушнику – червоні півні
Кричать опівночі й опівдні
І серцю спати не дають.
А поряд з ними ще й зозулі –
Дитячі згадки не заснулі –
Літа відлітані кують.
Під рушником – спокійна мати.
Біля чола – сніжинки з вати,
А коло хати – листопад…
Стоїть дорога – йдуть дерева,
І добрі клени плачуть ревно,
І тихо
Осінь
Так
Ступа
По золотому падолисту,
По горобиному намисту…
