Той – академік,
Той – лауреат,
А той, гляди, доп’явся до трибуни
Верховної – і чорт йому не брат!
Я ж смичу-рву
Свої луганські струни…
Внизу – затишшя…
Крига – не скреса…
Вулкани – сплять…
Які там землетруси?!
Низькі – не для польоту – небеса,
І на землі ніякої спокуси.
Поїв борщу пісного натщесе…
Щось написав без тями і без теми…
Не ссе ніяка заздрість.
І проблеми –
Ніякої!
Живу собі – і все!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Лишається потратить копійки
- Попередній вірш → Іван Низовий – Пам’ятайте мене
(Оцінок ще немає)