1
І треба ж отак негадано,
І треба ж так несподівано:
Кораблик мого захоплення
В очах твоїх загубивсь!
Куди ж ти поплив, кораблику,
Куди ж ти отак, без компаса,
Без повного віри паруса –
По морю чужих сподівань?!
2
Любов, як радісна сльоза,
Як ранішня росинка,
Яку троянда колиса,
Допоки не розсипле.
А зійде сонце – і зіп’є:
Ані сліда, ні мітки…
А зайде сонце – й знову є
Роса в долонях квітки!
3
До мудрих сивин
Буду наївним хлопчиком,
Дивуватимусь зеленому пуп’янкові,
З якого ось зараз
Випурхне квітка,
А з квітки – яблуко викотиться,
І в ньому,
Такому маленькому, –
Така велика спокуса!
