Ти бачила. І знала. І могла.
Прикинулась незрячою, глухою.
І все ж я не назву тебе лихою
Істотою – призвідницею зла.
Тебе я не шельмую взагалі,
Не скаржуся ні Богові, ні бісу –
Ти просто інша. Не того замісу,
Ніж я гадав. До чого ж тут жалі?!
А боляче… Так це переболить.
Мені багато вже переболіло,
Перебіліло снігом, перетліло
На пил, на попіл.
Ні за чим тужить.
Якби ж прийшла
Й зосталась при мені,
Забув би я про все сумне та щемне,
Але ж… Але ж… Усе пусте й нікчемне…
Спасибі хоч за вірші ці сумні!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Побудь зі мною
- Попередній вірш → Іван Низовий – Моя несуджена, прощай
(Оцінок ще немає)