Ти весела така,
ти лагідна,
й поцілунки твої відважні.
Твої губи, неначе ягоди,
тільки трохи солодші від справжніх.
Ми ідéмо, узявшись за руки,
нам і цвіту, й пісень замало.
Голосуємо проти розлуки,
проти сліз
на тісних вокзалах.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Сонце із моря виринуло
- Попередній вірш → Іван Низовий – Немов зійшла з картини Тіціана
(Оцінок ще немає)