Тиха, розважлива осене,
Тихо мене врівноваж:
Всерозуміння – ось воно –
Досвіду – світиться аж! –
Тішить, емоції стишує,
Ніби відлуння: “А-у-у!”
В лісі… Нічого лишнього-
Зайвого… Наяву
Лиш розуміння-зваження,
Згода і компроміс,
І остаточне враження:
Старість – осінній ліс…
Спогади – ліс – оживлює,
Розпачі – ліс – втіша,
І не така ожинова
В тиші стає душа.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Допоки в роботі – живу
- Попередній вірш → Іван Низовий – Термінову даю інструкцію
(Оцінок ще немає)