В Будапешті, Празі і Кабулі,
На чужій землі, чужій межі
Під чужі ви підставлялись кулі,
За гріхи ви гинули чужі.
Вас чекали цинкові «бушлати»
Й лицемірні слава і хвала,
І чужа вас проклинала мати,
Бо своя не сміла, не могла.
Вас чекали рани й нагороди,
Офіційні байки і казки…
Вами «ощасливлені» народи
Не забудуть «дружньої руки».
Вас не маю права я судити –
Ви мої брати й мої сини,
Вас жаліти буду і любити
До своєї власної труни.
Ви народом вистраждані діти,
Урядів бездушних байстрюки,
Буду вас любити і жаліти
Всі,
Мені відпущені,
Роки!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Після відвідин Сучої балки
- Попередній вірш → Іван Низовий – Поети, що стояли за народ
(Оцінок ще немає)