Іван Низовий – В історичному музеї: Вірш

Експонат заклятої епохи
все затьмив собою,
і в музеї
курять фіміам і ллють єлеї
псевдонауковці-скоморохи
Сталіну…
Дістали до живого,
рани знов роз’ятрили болючі:
як це так – молитися на того,
хто народ наш мучив-перемучив?!

Ігоря не досить вам, безславні
спадкоємці княжої поразки,
чом ви завдаєте Ярославні
жалю іще більшого?!

Позлазьте
з веж кремля московського
на грішну
землю: є свої вали в Путивлі,
звідки ви зигзицю безутішну
по світах старчихою пустили!

Щось зловісне впало на світлину –
фото потьмяніло за хвилину.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Низовий – В історичному музеї":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Низовий – В історичному музеї: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.