В майбутнє йду з оглядкою в минуле.
За мною йдуть натомлені роки,
тривожать серце, зболене і чуле
до зла й добра. Відверті ці рядки
добром і злом наповнені до краю,
одначе зло йде осадом на дно,
а те добро, що мав колись і маю
в цю мить, сплива до світла все одно.
Добровода змиває всі злобруди:
сумління чисте, совість – мов роса
пречиста. Тож прошу вас, добрі люди,
творіть добро і вірте в чудеса!
- Наступний вірш → Іван Низовий – То клеїться, то рветься ненароком
- Попередній вірш → Іван Низовий – Од сивих дум сивіє голова
(Оцінок ще немає)