Відчуваю землю під ногами
Й можу, відштовхнувшись від землі,
Заширяти птахом над птахами
На стрімкому й пружному крилі.
Досі не було іще такого
Відчуття реальності мети –
Ніби я не грішний перед Богом
І перед людьми немов святий;
Нібито і день на інші схожий:
Звичний шум, буденні голоси…
Може, й справді я – обранець Божий
В ці лихі,
В безбожні ці часи?
- Наступний вірш → Іван Низовий – Добре бути самим собою
- Попередній вірш → Іван Низовий – О, жінка
(Оцінок ще немає)